Про Кукутень-Трипілля

Походження людей на планеті Земля не відомо. Всі гіпотези зводяться до двох: Дарвіна – про походження видів тварин шляхом природного відбору (а потім людини – шляхом статевого відбору) і Мойсея – про створення людини Богом. Оскільки жодна з теорій не має підтверджень, то головним інструментом вибору залишається віра. Хто у що вірить, той тим і спасеться. Щоб примирити фанатичних атеїстів і помірних креационістів, ми пропонуємо свою точку зору. Вона проста: одних людей створив Бог, інші – походять від мавпи. А, якщо взяти до уваги, що людина – це не те тлінне і ні до чого не пристосоване тіло, а те не земного походження шляхом боротьби за існування, а внутрішнє, яке позначається совістю, честю, співчуттям, великодушністю, жертовністю, то втрачає будь-який сенс знання, у що Бог вселив безсмертну душу – глиняний глечик чи мавпу, яка всупереч всім законам термодинаміки утворилася зі світової бульйону.

Як би там не було, але перші примітивні люди (або останні високорозвинені мавпи, що відрізняються від тварин тим, що стали будувати навколо себе штучний світ (малюнки, прикраси) і розуміти наявність вищого, невідчутного (поховання померлих) були рівномірно розселені по всій придатній для життя поверхні планети у вигляді неандертальців і кроманьйонців. Вони займалися збиранням і полюванням. У післяпотопні (тут опису істини Мойсеєм і вченими збігаються) часи, 7 тис. років до н.е. в землі, де розташована гора Арарат, в Малій Азії, виникли поселення перших землеробів і скотарів. Звідси їхня культура поширювалася на захід, на Балкани, (потім Апенінський, потім Піренейський півострів),  де виникли культури монохромної кераміки, старчево-кришська культура, і далі у межиріччя Дунаю і Південного Бугу. Саме тут ними були знайдені найсприятливіші умови для реалізації їхніх новітніх технологій. Саме тут цивілізація перших землеробів, яку зараз ми називаємо культурою розписної кераміки Трипілля-Кукутень, досягла найвищого розквіту. Безумовно, процес міграції продовжувався, і по сусідству з Трипіллям утворювались оригінальні культури: культури лінійно-стрічкової кераміки, культура накольчатої кераміки, культури Рйоссен, Лендьєль, Боян, Баденська, воронковидних кубків. Але знайдені артефакти цих культур мізерні і малочисельні. Тільки в Україні виявлено (станом на 2014 рік) більш дві тисячі пам’яток культури Трипілля-Кукутень

Культура Трипілля-Кукутень набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та Дніпром на територіях сучасних України, Молдови та Румунії загальною площею понад 350 тис. км². У часи розквіту культури їй належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість мешканців деяких з них перевищувала 15 тис. осіб. Трипільські племена займали простори Східної Європи від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова

У другій половині VI тисячоліття та у першій половині V тисячоліття до н. е. племена трипільської культури розселялися в басейні Дністра і Південного Бугу, де дослідники виявили багато ранньотрипільських поселень. Світовим феноменом трипільців є їхні величезні міста із чіткими рядами двоповерхових котеджів, спланованими вулицями, просторими майданами. Усе це трипільці не мали можливості звідкись скопіювати – адже розміри європейських міст того часу в десятки разів були менші (близько 500 мешканців). Міста трипільців нараховували понад 10 тисяч жителів! Чимало дослідників не сумніваються в тому, що саме трипільці створили першу у світовій історії міську цивілізацію.

На сьогодні знайдені такі протоміста:

Поблизу с. Тальянки — близько 3600—3500 рр. до н.е., 15 000—25 000 жителів, до 2 700 будинків, площа 450 га.  Поблизу с. Доброводи — близько 3800 до н.е., до 10 000 жителів, площа 250 га. Поблизу с. Майданецьке — близько 3700 до н.е., 6 000—10 000 жителів, до 1575 будинків, площа 270 га. Поблизу с. Небелівка — близько 4000 до н.е., площа 300 га. Поблизу с. Веселий Кут — площа 150 га. Поблизу с. Косенівка — площа 120—180 га.

Трипільська цивілізація була одними з перших суспільств, яке вирішило проблему продовольства. Продуктів вистачало не лише для себе, але й у великій кількості для експорту на Кавказ, у Єгипет, Месопотамію, Малу Азію, на Балкани.

Трипільці були не лише вправними хліборобами, але й обдарованими ремісниками. На ранніх етапах їхні знаряддя праці були кам’яними, але в 3600–3150 р.р. до н. е. вони вже мали майстерні з обробки головної неолітичної сировини – кременю, який використовували для виготовлення наконечників стріл, серпів, скребків, сокир та інших вкрай необхідних у господарстві речей.

Світ розпочав освоювати бронзу наприкінці ІІІ тисячоліття до н. е. Трипільські бронзові вироби датуються V тисячоліттям. Уже на той час трипільці використовували велику кількість мідних знарядь високої якості, на яких не було ні газової пористості, ні тріщин.

У той час як світ вважає, що перше зображення колеса зустрічається на шумерських фресках півдня Месопотамії (3200 р. до н. е.), на трипільських керамічних фігурках воно присутнє в 5000-х роках до н. е. Зображення коня в археологічних матеріалах Трипілля зустрічається набагато частіше, ніж в інших культурах того часу. Як і статуетки інших свійських тварин – корів, биків, свиней, кішок, собак. На думку фінського науковця Аско Парполи (Asko Parpola), індолога з Гельсінського університету, існують лінгвістичні причини вважати, що колесо було винайдено саме в Трипільській культурі на території сучасної України.

Майже у кожному трипільському житлі археологи знаходять від 30 до 200 високохудожніх керамічних виробів – блюдечок, мисочок, глечиків, кубків, амфор, кратероподібних фруктівниць бездоганної якості. Посуду тонкий, гладенький, майстерно розфарбований у білий, чорний, червоний і темно-каштановий кольори. Ритміка орнаменту досконала, він насичений символами і знаками. У кожному трипільському будинку стояв ткацький верстат, іноді навіть два. Трипільські господарки були великими майстринями з виготовлення сорочок, суконь, спідниць. Вони прикрашали свої вироби оригінальним кольоровим орнаментом. Зверху на сукню трипільські модниці зодягали намисто з мідних, золотих, срібних, кам’яних, скляних намистинок, морських і річкових черепашок.

Одним з найбільш примітних аспектів цієї культури було періодичне спалювання поселень, при цьому кожен окреме поселення мало тривалість життя приблизно 60-80 років. Мета спалювання цих поселень є предметом дебатів серед науковців. Деякі поселення були відбудовані кілька разів поверх колишніх зруйнованих, зберігаючи форму і орієнтацію старих будівель. В містечку Подури в Румунії, було виявлено тринадцять рівнів житла, які були побудовані один над одним на протязі багатьох років.

… А потім Трипільської цивілізації не стало. Її спіткала та ж доля, яка буде, в подальшому, у всіх високорозвинених і ситих цивілізації світу. Згасання її тривало майже тисячу років. Згасала культура, хоча, люди ще залишалися. Але не буває порожня свята земля. І заселили її більш примітивні племена індоєвропейців средньостоівської культури, кінних воїнів, офіційних винахідників колеса. Тоді загинули ВСЕ культури мальованої кераміки.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.